Дощу краплини стікали по вікні,
Я проводжав їх поглядом прикутим,
Якби ти знала, як хочеться мені
Хоча б ще раз дотик твій відчути,
Поглянуть в глиб твоїх очей,
До себе міцно пригорнути,
Забути жах всіх тих ночей,
Коли доводилось без тебе бути,
І знаю ти також біля вікна,
Я знаю, ти також сумуєш,
Але не знаєш, що зараз не сама,
Думками в світі мрій мандруєш,
Я поряд, зовсім поряд біля тебе
Лиш обернись і ти мене побачиш,
Але ти дивишся на похмуре небо
І біля вікна тихенько плачеш,
Я б так хотів сльозою твоєю стати
Тією, що народжена в очах,
До низу, по щоці стікати,
Завмерти та загинуть на вустах..
Та це лиш мрії, мрії нездійсненні,
вони всіх мрійників сковують в кайдани,
і ми з тобою зараз також полонені,
адже велика відстань сягає поміж нами...
