Через книжок моря й спостережень росу
я блукав, щоб знайти еталонну красу.
Роздивлявся і йшов.
І її все ж знайшов.
Це були – жінка й Любов.
Бо життя струмениться
через століття,
біди і лихоліття,
дякуючи за плин той їм.
Дивувався я величі скельних хребтів,
милувався красою квітучих садів.
Зрозумів я, що щастя і радість буття
нам дають Жінка й Земля.
Все живе, що зігріте
теплом кохання
і сонячним сіянням
родиться, дякуючи їм.