Танок сталевих колій
І запах креозоту,
Дорога йде на південь,
Степи, Степи, Степи...
Хати на видноколі,
Дискусії спільноти,
Немов вогнений півень
Запалює думки.
Я все подорожую,
Шукаю правди в світі,
Навколо мене танок
Метеликів в смолі.
Це все зі сном межує,
Як срібній блиск в граніті
Товстих і круглих ланок,
На траурному тлі
Тьмяніє мій малюнок,
Набитий на сітківку,
Лиш спогад залишає
Про димні міражі
П'янкий повітря трунок,
Заїзджена платівка...
А потяг їде тихо
Із ними на межі.
