Сидіти...Писати,ховати слова...
І нова хвилина уже не нова...
Сидіти...Писати...Любити дощі...
І плакати тяжко і вдень,і вночі...
Залежна від мрії,душею проста,
та чаша кохання її не пуста.
Віддала,що мала,чекала життя,
і сонця не знала-нема вороття...
Побачила раз і неначе воскресла,
для нього життя своє в жертву принесла,
і щиро,мов ангел,гортала кохання,
бо серцю з роками набридла незнання...
Чого ти хотіла?На що сподівалась?
Чому ти до нього думками зверталась?
Навіщо казала,що доля не чесна,
що,ніби,не ту чашу щастя піднесла?..
Життя не вбиває,життя тільки стежить..
І небо кохає,кохає без межі.
До неба лечу я,та небо тікає,
до щастя біжу я ,та щастя немає...
епітет, це - прикметник, кохає - дієслово, дія(це я так, просто професійно цікавлюсь, сорі, якщо чимсь образив). хочеться інколи професійно поговорити...
