***
О, Боже мій, Боже,
Творець цього світу,
Бо день такий гожий
Якому повинні радіти.
Бог дав життя людям
Та кожній тварині,
Бог звершує чуда,
Які властиві і нині.
Бог всюди присутній,
Його ж таки воля,
Дух сили відчутний -
Своя кожному доля.
Ой, доленько, доле,
Чому ж така різна?
В одних ти плачевна,
А в інших ти грізна!
О, Господи Боже,
Дозволь Тя спитати:
- Чому не всім можна
Роль материнства пізнати?
Чудові є сім’ї – заможні,
Які бажають дитя.
Доля каже: – не можна!
Чому таке жорстоке життя?
Місце випадки мають:
Привівши у світ цей дитя,
Жорстоко потім вбивають,
Не маючи втім каяття.
Або ж пияки, і ті наркомани
Ради не ймуть у житті
Горе - стаючи – батьками
На інстинктивному почутті.
Діти – в тому не винні,
На світ прийшовши слабі,
Старання їхні невпинні
Щоб зарадить, якось собі.
Досить таки і за гірко
Терпіння велике і годі.
Важко дається мірка,
Яка побутує в народі.
Господи, прошу Тебе не судити
Терпінням жахливим усіх
Подаруй краще – любити, -
І дитячий: – бажаний сміх.
