Ми просто не можем надіти
Одяг з каменя й сталі
Не можем терпіти, радіти
Ми всі надягаєм вуалі
З золота, з каплями сліз
І маленькими камінцями образ…
А може це просто спокуса
Ніколи не вірити в чудо.
А може можливо?
А може реально?
Ми всі його діти – повинні коритись
Повинні боятись…
Брати мої й сестри!
Він всіх вас полюбить – тільки склоніться!
Кричать всі отці та черниці.
Віч-на-віч до сходу сонця
В своєму Едемі без вашого бога
Без страху огиди й гріха…
Кайтесь, коріться!
Без страху – до сміху
Лиш доторки і я бачу Бога
Без всяких гіпнозів і трансів.
Моліться, трудіться –
виграй путівку у рай!!!
Я кожної ночі приходжу до нього,
але він не святий і не грішний,
він просто – мій власний…
Не просить пожертви,
Не бажає молитви,
Він – мій, якого я знаю…
