До матері своєї лину –
Спішу на поїзд, у дорозі я.
Проліг мій шлях на батьківщину,
Дали путівку там мені в життя.
Мій рідний край не забуваю,
Де виріс я і школа там моя.
До Самбора я приїжджаю,
Де серцю дорога, близька земля.
І матінка мене стрічає,
Усмішка в неї мила на вустах,
По-материнськи обнімає
І часом в неї сльози на очах.
Багато мама пережила
Часи нестатку, різних лихоліть.
Однак, при цьому не тужила –
Надіялась на Бога в тяжку мить.
Завзята в мами працьовитість
Без шуму й гаму, тихо робить все.
Нам прикладом слугує хисткість,
Що гори різних справ переверне.
Колись, коли була тривога
Та ще й неспокій сильно турбував,
До Самбора вела дорога –
Пораду там у мами діставав.
Учитись мати наставляла:
«Наука в ліс тебе не заведе».
Її підтримка помагала,
При ній інакше почував себе.
І зараз знов до неї йдемо
Завжди порада мами дорога.
Нам легше вирішить проблему,
І вдячні ми за всі її діла.
01.02.2010р.
