Приїхав в дев'яностім в Україну,
Від Гарварду відрікся. Ти привик
Писать історію правдиво в кожну днину -
Твій індіанський дух ніколи не принишк.
Ти знав історію свого народу
І сорок сім прадавніх поколінь,
Яким постійно серце це співало оду...
Та й вчитись не було ніколи лінь.
Ти став вивчати все про цю країну
І геноцид тебе навіки прикував,
Бо тридцять третій снився не годину
І ні хвилини думу цю не відпускав.
Почав писать "Скорботу" про Вкраїну
Й не рік писав її своїм чуттям,
Її плекав, немов свою дитину,
Бо фото жертв стояли у очах.
І написав Ти серцем цю прекрасну книгу,
Де правди списано не сотні сторінок.
Вже скресла лицемірства чорна крига,
На волю полетіли тисячі думок.
Проте вже не почуєш співу соловейка,
Лише землею притрусило на віки,
Однак у пам'яті ти будеш молоденький -
В душі Ти українцем залишаєшся завжди...
27.11.2010 року Львів
*Джеймс Ернест Мейс (англ. James Earnest Mace) (*18 лютого 1952 — †3 травня 2004) — історик, політолог, дослідник голодомору в Україні. Саме завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні.
Народився 18 лютого 1952 р. у Маскогі (штат Оклахома, США). У 1973 р. закінчив Університет штату Оклахома. Пізніше отримав ступені магістра та доктора історичних наук в Університеті Мічигану (тема дисертації — «Національний комунізм у Радянській Україні 1919—1933 рр.»).
Ще у 1982 році на міжнародній конференції про Голокост і геноцид він заявив:
«Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті — нема проблем».»
У 1986—1987 роках Джеймс Мейс був виконавчим директором комісії дослідників (юристів та істориків) при Конгресі США, які взялися дати оцінку Голодомору 1932—1933 років.
Дослідив архівні документи, зібрав свідчення людей, які в різні часи виїхали із України до Канади і Сполучених Штатів, опитав багатьох свідків, яким дивом пізніше вдалося вислизнути з обіймів Совєтів. Уже у 90-х роках, за незалежної України, він подарував 200 годин аудіозаписів безцінних свідчень Парламентській бібліотеці у Києві. За якийсь час виявилося, що дослідники не мають можливості ними користуватися, а плівки розкидані по підлозі, деякі з них безнадійно зіпсуті…
Мейс з обуренням згадував позицію декого з західних славістів, «совєтологів» й інших знавців радянського тоталітаризму, які відмовлялися визнати, по-перше, жахливу чисельність жертв цього комуністичного експерименту, а, по-друге, відповідальність за свою злочинну сліпоту — бо саме 1933-го офіційний Вашингтон визнав СРСР і встановив із ними дипломатичні зносини.
Починаючи з 1980-х років працював разом із Робертом Конквестом, автором книги «Жнива скорботи».
В 1993 переїхав із Сполучених Штатів в Київ (Україна), де жив і працював до самої смерті. Викладав на кафедрі політології у Києво-Могилянській академії. Помер 3 травня 2004, похований у Києві на Байковому кладовищі.
