Я не можу забути ті миті,
Як були ми з тобою удвох.
А тепер я збираю розбиті,
Так, розбиті, тобою розбиті,
Так жорстоко, безжально розбиті
Незліченні уламки серця мого.
Пр.: Чому, я сам не знаю
Кохання так вбиває,
Й вогонь життя без тебе
Самотньо догорає.
Мене на цьому світі
Нічого не тримає,
Хай прошепоче вітер,
Що я тебе кохаю.
Я до тебе летів, мов на крилах,
І червоні троянди тримав.
Так хотілося вірити в диво,
У казкове, чарівнеє диво,
У твоє і моє, наше диво,
Та мене лише розпач чекав.
Пр.
Я віддав тобі душу і серце,
І життя своє теж віддаю.
Хочу вірити, що одзоветься,
Твоє серце з моїм в такт заб’ється,
Наша доля назавжди сплететься,
Адже я тебе палко люблю!
Пр.
Але ти ті троянди не взяла,
Не почула крик серця мого.
Усміхнулась на те і сказала:
„Вибач, любий, та я не кохаю,
Так, тебе, друже мій, не кохаю,
Я люблю не тебе, а його.”
Пр.
