Жахлива отрута.. Обсипана порохом гидкої пошани, оточена шаром секрету страшного... У планах її підкорити здоровий твій глузд, зробити нещасним, довірливе вирвати серце з грудей.
Ти знаєш про це, нікчемне створіння, та відсіч цій сутності вбраній у плащ з кофеїну повік не даси... Ти радше дозволиш зіграти тобою, як лялькою в кривавому фільмі про згублену душу.. Ти знаєш, які принесе неймовірні страждання оця рідина, але рукою своєю ж підпишеш контракт про експлуатацію нещасних щасливими..
Ти працював, одну за однією рахуючи в темряві та пекельній утомі недоспані ночі. Ти на жертви пішов, на такі, що ніхто б не пішов. Ти на ешафот неминучий післав свої сили безцінні, аби лиш відчути в тремтячій руці паперову купюру... Важко й нестерпно було, чи не так? А тепер над собою зіграй срашний жарт: присвяти всі ці муки нещадній солодкій отруті. Залий у себе цю суміш іржі, перемішану з болем палітрою, і в горлянку дитині своїй залити її не забудь. Дай кислоті ненаситній цілком заволодіти тобою, текти нищівною рікою в пустелях твоєї душі, танцювати смертельний танок із гарячою кров`ю твоєю..
Або ж ти в праві покласти цій драмі кінець, піти навпростець, ламаючи стереотипів плити бетонні, розбиваючи стіни муровані байдужої сірої маси.. Ти можеш спинити безжальну війну! Розірви ті мотузки, що стримують жертв від утечі.. Викинь, спали, пошматуй, а хочеш і з`їж всі білети на вічний концерт, де позбавлені волі, бездушні маріонетки співають оду "величній" отруті..
Інакше почується вирок гіркий..
Розіллється море глибоке, запахне невинним маслом гвоздики і втопить у собі все те, що мільярди років розквітало.
