Глядачі й глядачки!
Слухачі й слухачки!
Дивіться і бачте,
Ридайте і плачте.
Усі глухі і незрячі і каліки всі ходячі!
Слухайте Господній глас,
Бо глаголе він для вас.
І відкрийте, сліпці, очі,
Бо і дні для вас як ночі.
І погляньте не в дзеркальце,
А загляньте в своє серце:
Де ж там совість і де страх,
Потопаєте в гріхах.
Нема совісті лиш срам.
Срам, срам, срамота,
Гордість, пиха, нагота.
І одягнені як голі,
Сновигаєте всі кволі,
Бо не маєте ви волі.
У кайданах живете
І чинете ви не те,
Що Господь вам заповів
І в Законі вам велів.
Заповіді не сповняєте,
З Господом в жмурити граєте.
Гадаєте, що мудрі,
А в голові одні кудрі.
Не мудріть мудрі безумці,
Бо не те в Бога на думці.\
Бо як високо ті гори,
І глибоко синє море,
Так путі Мої високі
І думки Мої глибокі.
Істинно настане суд.
Воістину кайся люд
І родина і людина
Останній бо прийшов час
І останняя година.
Любіть, бо Я вас возлюбив,
Прощайте, бо і Я простив,
Спасайте, як і Я вас спас.
Моя Любов дійшла й до вас.
Безбожно ви забогували.
Без Бога ви богами стали.
Без Бога ви богуєте,
Словес Божих не чуєте.
Мало щирих і відвертих
Все круті і все уперті,
Як уперті віслюки.
Простягаєте до неба руки
І волаєте до Бога.
Та криваві ваші руки
І кривавая дорога.
Ви не вільні - ви раби
Своєї же плоті.
Зверху крашені гроби
Із жалом у роті.
Ждете від Мене порятунку,
А живете лиш для шлунку.
Їсте і п’єте ви добряче
У панських жупанах,
А народ голодний плаче
Ситий лиш у снах.
З-за бугра придбали
Народу обноски,
Заодно надбайте
На гроби їм доски.
Отака-то благодать:
Багач бідного товче
То у спину,то в плече.
І здирає з нього шкуру.
А із шкури строє мури.
Зневажений божий рід.
В світі вже багато бід.
Отак любите ви Бога,
Ну і ближнього свойого.
Отакий до Бога страх –
Утопаєте в гріхах.
То ж покайтесь, повиніться,
І до Бога поверніться.
Покайтеся і не гайте.
Усі в світі люди знайте:
Скоро, скоро вже гряду,
Грішний світ судить прийду.
То ж покайтесь, повиніться,
До Любові поверніться.
Лиш в Любові й є той рай,
Той зелений вічний гай.
І та вічная ріка,
Що пливе через віка.
Дерево посеред раю –
То і є Любов святая.
Любов Моя – одвічна благодать,
Що Аврааму Я поклявся дать.
Оце й є оте пророцтво,
Що від віку для вас клав:
У Любові все господство –
Нова заповідь,яку Я дав.
Святу Любов мою любіте.
Любовію до святості горіте.
Бо тільки з Нею і у Ній спасіння,
Моє одвічнеє святе веління.
Моя любов за вас пішла на страту,
А ви їй тридцять гріш дали заплату.
Уже до апогею долетів прогрес,
І стогін Божого народу – до небес.
Уже вогнем повняться небеса,
Істинні пророцтва – Божі Словеса.
То ж покайтеся душі уперті
І не будьте як осли,
Щоб імена ваші не були істерті,
І свічки запалені були.
І слідкуйте, щоб вони не згасли.
Будьте мудрі, запасіться маслом,
Бо усіх Я вас люблю
І любовію горю.
Але достеменно знайте:
У жмуритки із вогнем не грайте.
1.06.2008.
Любов Павлюченко.
ID:
269779
Рубрика: Поезія, Білий вірш
дата надходження: 12.07.2011 08:51:08
© дата внесення змiн: 12.07.2011 09:09:25
автор: Лобов
Вкажіть причину вашої скарги
|
