Тобі знову пахнуть
Ті божевільні двори, знайомі двері,
І відверто розхилені вікна.
Ті всі історії … любовні…
Блукають містом,
Забивають мізки різним філософським шматтям,
Романтично прогулюються
Слухають шамкотіння віків на березі,
Де прив’язані вологі човни…
Ти складаєш особливим чином долоні,
Міцно стуляючи пальці і рупорно гукаєш в ніч:
Я не хочу спати,
Лишень дайте мені вдихати аромати коханої!
Піщинки відокремлюються від підошви,
Ти чуєш як пахнуть малі рослинки,
Яких потривожили твої ступні?
Ти наполохав світлячків і тепер вони наш ескорт.
Теплі долоні розтерли якусь зелень,
Що то? Меліса, чебрець?
Тепер не торкайся моїх зап’ястків,
Бо змішаються м’ятні та лимонні ноти
І мурашки холодними лапками гайнуть тілом,
Мов то їм стадіон.
Троянда, так ніжно вплелася в букет,
Заливаючись сором’язливою фарбою,
Тремтливо тримається голочками за мій шифоновий рукав…
Нехай твій поцілунок буде злегка цигарковим,
Трохи ветіверним і мандариновим...
Ще б трохи запахло живицею чи кедром,
Щоб нагадувало зимове свято,
Коли здійснюються бажання…
Моє бажання це ти!
Гаряче, нестримне, енергійне…
Я торкаю тебе , пульс шарпає шкіру…
Вітер дихає морем, і десь далеко,
Дуже далеко хвилі ковтають гальку,
Мов кольорові глазуровані цукерки,
Пахне ще чимсь… знайомим
Водоростями, мушлями,
Таїною,
Еросом…
Місяць заповзає в пазуху моря…
Ховаєш мене у себе на грудях,
Щоб я більш не цікавилась хвилями, галькою…
Тільки таїною…
Еросом…
Тобою.
25.07.2011р.
Це можна й на вечир перечитати... 
