Яка краса!Сміється падолист,
Витішується, золотом жбурляє.
Його крадем, з ним летимо кудись,
Цілуючи, кричу тобі: - «Кохаю!»
Яка краса!Співає падолист
Пташиними прощальними піснями…
А ми не чуєм, ми водне сплелись,
Купаючись у золоті тілами…
Та піде сніг і золото вкраде,
Безжально стопче холодом й журбою,
Змішає все то в чорне то в бліде,
Стежки розлуки і стежки з тобою.
Прийде роз…
Тихо,тихо!Помовчи!
Давай це слово разом проклинемо!
І поки золото-цілуй, радій,кричи!
А може чашу цю ми обминемо?
25.10-1.11.2000р.
Лірично і разом з тим трохи журливо, 
