Я б вилила тобі на зап'ястя кип'яток, щоб він роз'їв вени.
Щоб захлинулась собою ж твоя надмірна, блакитна кров
десь під руїнами Борисфену.
Серце вкрилось залізом, його обладунок надто міцний,
щоб здаватись без бою.
Він тримав в голові по затертих часом валізах
риси мого обличчя і безупину думав
про те, що нас тепер буде троє.
Він рвав цигарки навпіл, сіпав коліном, надто спітнів...
І ці очі дивились на мене так, наче він-шматок м'яса,
а я ненаситна паща лева.
Обожнюю скептично кидати йому у відповідь:
-"Мені з тобою все ясно."
Тоном зверхнім, майже сталевим...
Я б спалила ліжко, на якому ти лежав поряд.
Викинула б через балкон усі твої речі.
Сусіди ж всеодно про нас з тобою говорять,
що ми навіжені.Що ми небезпечні.
Що божевільні,схиблені,нестерпні.
А ти міцно стискаєш мене в обіймах
і шепочеш на вушко:
-"Тихо,у тебе хтось спить під серцем..."
Леоно,як зворушливо... Така відчайдушність,експресія,гарячковитість...і в кінці такі прекрасні(просто божественні! )слова!..В мене слів нема...Тільки емоції!..Ви-молодчинка!
Леона Вишневська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це ж,мабуть,так прекрасно стати мамою)подорослішати,викинути з голови усі непотрібні дурниці,щоб виховувати маленьке диво,щоб просто бути щасливою...
Немає нічого святішого і світлішого в нашому житті як любов матері до своєї дитини... 
емоційно!! 
