Я встала ранком, сонце в очі світить,
Проміння грає, любов"ю сліпить,
Стікають шовком останні дні літа,
Земля щаслива і обігріта.
Метеликом порхає вітер між трав,
Дощ ще тепло літа з душі не вкрав,
Тільки трохи з нічев"я пожартував,
Мелодію осені проспівав.
Скоро знов вона сумна, проллє із хмар,
Надихне серце на печаль і жаль
За співанкою про любов, солов"я,
За світанком, де пила росу я.
Де ходили в травах я і ти босі,
Де кохалися в п"янких покосах
В обіймах голі та простоволосі,
Де літали з тобою в небесах.
Прийде жаль за тою безтурботністю,
За якоюсь серця безмовністю,
За розумінням днів і ночей без слів,
За його пристрасті гучний порив.
Мені вже цих останніх днів дуже жаль,
Змахне крилом осіння пектораль,
Накриє нас дощів холодних прірва,
І засніжить зима- стара діва
