Місяць і зорі відступають під силою дня, та нічним наступником. Туманом – вкривається земля. Пелена ранішнього туману пробуджене місто накриває, воно відігнало темінь ночі, новий день до себе приймає. Осліплені душі людські враз покрились сивиною Всеприсутнього туману, що пригнічує своєю красою. Туман поглинув ранкове небо, Він окуповує сутність людей, входячи в їх сіру речовину, будує світ лякаючих тіней. Промені сонця не впустять Володарі сірого туману. Погляди, звернуті в небо, зустрічають сіру імлу, що втілює безсилля і страх у слабку душу людську. Зникаюча пляма туману тягнеться із землі гріхів, мов дим чорних згарищ мертвих далеких світів.
02. 10. 1999.