Буря і злива,
Це їде вісник смерті,
Він не за мною,
Та трепетно душі.
Його сандалі вже такі протерті,
Це ті ж сандалі , які носять палачі.
Не спішачи,він йде зі смолоскипом,
А де ж коса?Що прийнято завжди,
Змальовувати смерть із дивним видом,
Де гостра зброя у руці блищить.
Цей вісник не страшний за своїм видом,
У нього просто досить хмурий лик.
Він і не злий,хоча за його слідом
Тхне гниллю і разом з кров*ю сходить піт.
Холодний погляд,
Що у вісника як зАвжди
Спокійний і байдужий до усіх,
Він просто той , який проводить душі
улівий чи управий бік,
Він просто той, що ходить з смолоскипом
І завжди освітИть дорогу вслід,
Але ніколи він не зійде з свого шляху
Як в космосі планети їз орбіт.
О вісник смерті, стальна й одвічна постать
Дай мому духу хоч крапельку тепла,
Дай іскорку зі свого смолоскипу,
Не вмерла я, і досі ще жива.
Моя душа іще не захолола
І путь мій не з тобою утіні,
Віддай мені вогню тепло і силу,
І серцю дай частіше в груди бить.
Я не загляну у твОї́́́́́́ смертні очі
І не загублюсь у глибині твоїй,
Це просто буря..злива...
Годі !!!Не приходи до мене більше в сні
гарно
