Десь ангел Кохання загубився....
З небес тихенько пішов....
А вітер нашіптував тихо....
Що ангел на землю зійшов....
...Фея прекрасної вроди
його зчарувала і він
поринув в глибокії води
теплих, пристрасних снів...
...Сон окутав його...
І лиш в снах повертавсь він в небеса...
А що Ангела такого зустріла-
Фея щаслива була!
Отрутою стали для нього ті сни
сни у яких розлучались вони
він з болем лишав її на землі
а з нею й частинку своєї душі..
.
....Частинку душі, що вона берегла,
...Боляче їй, страждала вона.....
Від зустрічі до зустрічі лише існувала,
Надії на краще,вона не втрачала.....
...а він спішив, до неї одної
із неба без крил приходив дощем ,
Раєм були хвилини чудові
серце солодкий сковував щем...
.По її щоках стікали краплі...
То сльози радості й журби...
Коли був поряд-все як в казці..
Нема його-у серці немає весни!...
...громом страшним роззорені хмари
історії щастя спалені чари
боги прокляли Ангела й Фею
і змушений він покинути землю...
....Опустились повільно тремтячі руки,
Посмішка сумна , і та з лиця щеза....
Немає гіршого розлуки....
Зникає він....зітліва її життя....
Ангел в кайданах, муки нестерпні
тьмариться пам'ять, гасне життя
Про'клятий він, горітиме в пеклі
сконає й навік впаде в забуття...
Він умре-вона розіллється слізьми...
І не спасуть нікого її чари,
Передсмертний спів пролетить над людьми...
Знову громом заговорять хмари...
............у співавторстві з G.F. [2010>
