Як погано, що я не вмію читати думки
Можливо, скажете, що це по-дурному,
Та час летить, бо так швидко проходять роки,
А я так і не сказав тобі головного.
Не сказав тобі, про твоє кучеряве волосся,
Про очі твої, в яких я щоразу тонув,
В яких я бачив і небо, і золотаве колосся,
А сказати не міг, щоразу: "Та ну…"
Я скажу, обов’язково скажу, не сьогодні,
Я все думав, все одно ти будеш моя,
Ми гуляли тоді, гуляли десь по природі,
Коли я почув від тебе: "Я не твоя!"
Я ж полюбив твій голос, твоє шепотіння
Тихенько так розмовляла, ти тільки одна,
Від погляду твого, в мене починалось тремтіння,
Для тебе міг дістати перлину із дна.
Я хочу, дуже хочу тебе повернути
Я свій сором, не знаю, якось втоплю,
Мені тебе ніколи, ніколи не забути
Адже я просто, просто дуже люблю.
мені здається,що і нещасне кохання навчає нас новим гарним почуттям..якщо втраченого вже не повернути,то треба впевнено йти уперед..тоді все буде. ..на щастя)
Крот відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую)
Звичайно потрібно йти вперед, та просто сумуєш, за тим, що відбулось, і жалієш, про те, чого не стало...(((
..на щастя)
