Немов дівчина у танку,
Берізка біла у ліску
Вділа білий сарафан
На свій дівочий гнучкий стан.
Розпустила довгі коси
Помили їх ранкові роси,
Сонечко з гори пригріло
Ті коси швидко підсушило.
Всміхнулась кріпкому дубку
І повела його в танку,
А вітерець на них дививсь
І з ними в танці закрутивсь.
Тут десь з`явилась сива хмара
Той танець швидко обірвала,
Берізка лячно стрепенулась
І до дубочка пригорнулась.
Грім в лісі налякав усіх
Великих звірів і малих,
Всі поховались хто куди
Замовкли вмить усі птахи.
Але грім страху лише нагнав
Зла ні на кого він не мав,
Рясним дощем землю умив
Весь ліс водою напоїв.
Берізка весело всміхнулась
І від водиці стрепенулась,
А вітер справу свою знав
Він коси ніжно розчесав.
