Життя було б наше безцільним,
Якби вінчалося кінцем…,
Що смертю у народі зветься,
Прикрите віком і вінцем…
Яка ж тоді від нього користь
І від чеснот, і добрих справ?
Тоді праві були промовці:
«Живи тим днем, що Бог послав!»
«Будемо нині їсти й пити,
Творити, що на ум прийшло...
І в чому суть, щоб не грішити,
Якщо все рівно помремо?»
Людина ж створена безсмертна –
Христос відкрив нам врата ті
Своїм спасенним Воскресінням
Царства Небесного в ці дні!
Блаженства вічного для того,
Хто вірить в Нього й жив завжди
У правді, вірі щирій і надії
Зумів в любові шлях пройти.
Земне життя – приготування
Лиш до майбутнього життя, –
Що смертю ніби завершиться –
Як перехід в нове буття…
Важким, безмежним, безутішним
Було б прощання кожен раз, –
Коли відходять наші рідні
У той гіркий і смертний час…
Якби Господь не дав нам вічне
Життя, чи смерть задля життя...
Душа ж бо так бажає жити
І не піде у темне небуття!
Я не припиню існування
Ані на йоту, ні на мить
Коли і не побачать очі –
Духовне бачення спішить…
У перші два дні після смерті
Душа милується буттям,
Купається у насолоді
Й ступає там де йшла життям…
Там де і з тілом мандрувала
Чим милувалась, що кохала
Чим мріяла і де бувала,
Як на землі вела свій шлях…
І тільки з Ангелом у парі
Пройшла за два останні дні
Усі шляхи де в ній любили
Те тіло віддане душі…
Тому душа, що любить тіло,
Міцніше від своїх чеснот
Скитається чомусь несміло
Не в силі линуть до висот…
В будинку, де прощалась з тілом,
Біля труни, де ще воно…
Як птах, що в пошуках гніздечка,
Два дні кружляє круг нього…
На третій день Той, Хто із мертвих,
Воскрес для нашого життя,
Велить душі у піднебесся
Піднятись знову для життя…
На третій день у нові сфери
Душа в спокої перейде
І вже до сутності нової
Смиренно й далі увійде…
Коли на третій день у церкві
Співатимуть їй молитви,
То Ангел в радості підніме
У нові для душі світи…
Її полегшення в скорботі,
Що з тілом розлучитись час
Отримає від піснепіння
І звуку дзвона, хоч погас…
Як не забули в церкві з миром
Її смиренно відпустить, –
То попрощається із світом
І в даль небесну полетить…
Зародиться блага надія,
Що не дарма ходила там,
Де тілом керувала вміло,
Бо ж в руки віддана Богам…
На третій день душа проходить
Крізь легіони духів злих,
Що на шляху перепиняють
Докором у гріхах земних…
У тих гріхах, в які втягнули
Самі ж підступно, крадькома, –
Тому про них і не забули
Тепер коли іде одна…
Стосовно різним одкровенням
Існує двадцять перешкод,
Котрі ще митарствами звуться –
На кожнім з них свій розворот…
На кожнім з них гріхи, із’яни…
Нагадування про обман,
Про той, що, може, і не знала
Що був і зник, немов туман…
Лише пройшовши всі сходинки,
Не обминувши жодну з них,
Душа підніметься ще вище
До струн нових і золотих…
Прийшовши, поклонившись Богу,
Днів 37-м у Небесах
Душа відвідає обитель,
Де Рай і де пекельний жах…
І тільки лиш у день поминок,
Що в 40-к днів проляже путь
Душа насправді зупинилась,
Там, де їй місце нададуть…
Там вона буде до моменту,
Як знову сурми загудуть
І всіх покличуть на Суд Божий,
Живих і мертвих підіймуть…
Тому спішімо в дні скорботи,
У дні митарства і страху
Додати душам рідних спокій
І в церкві запалім свічу…
Молитва – це підтримка рідним,
Пошана, спогади про них,
Чи милостиня в їхнє ім’я,
Це те, що також захистить…
За душі помоліться ближніх
Хай буде їх спокійним шлях,
Щоб з миром відійшли у вічність
І нині сяють в небесах!
На панахидах, парастасах
Промов ім’я усіх отих,
Хто може і не знав про Бога –
Чомусь ніхто про це не вчив…
ID:
326402
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 30.03.2012 17:41:42
© дата внесення змiн: 30.03.2012 17:41:42
автор: Lilafea
Вкажіть причину вашої скарги
|
