Пробач за все, прошу
Пробач – не маю слів…
В душі лиш пустота
Бо поряд все тебе нема
А час все буде далі йти
І місяць місяцем мина
Та в серці ти моїм завжди
Тому надія в мене є одна
На те, що скажеш ти: «Давай!
Ми будем разом, тільки ти і я»
А далі, звісно ж, небуття
Та разом ми здолаєм все:
Той час і відстань, ніч і день
І будем знать, що в цім житті
Ми все змогли, ми все пройшли
Тим буде краще нам потім
Як прийде жовтень,
той, що поєднає назавжди!
