Щось гримало по підвіконню,
Просилось щось в холодні шибки,
Ти глянула в вікно спросоння,
Розсунувши портьєри швидко.
Злякав тебе той гуркіт ранній.
Здалось, то мабуть була птиця,
Аж раптом дощ полився справжній
І шибки вимива водиця.
Не лай дощу, що йде так рано,
Не злись на цю холодну осінь.
Ці краплі знали, що ти встанеш,
Дощ вранці посмішку приносить.
Не може ж бути все похмуро,
Хтось мусить посміхатись небу.
Воно ж не плаче, як нас дурять,
Воно співа дощем, як є потреба.
Для тебе капають ці мокрі ноти,
Відкрий вікно й лови куплети.
Співай, танцюй, ніхто не проти,
Осінній дощ цікавий і відвертий.
Ти знаєш вже, що день такий вдається,
Погодою він не похмуро розпочався –
Виблискують калюжі, дощ все ллється!
Що смуток приходив? Він обізнався.
