Переді мною чистий лист –
Біленький, новий і звичайний,
Папір тонкий без зайвих рис,
Пахучий і до крайності охайний.
Я вже дивлюсь на нього довго,
Боюсь узятись за перо,
А раптом він не сприйме того,
Що хтось понівечить його?
Що хтось поставить звичну кляксу
Чи щось напише як курча,
Загне кути, відірве частку
І вся його краса дарма.
Я взяла ручку й написала
Красиві букви і слова,
А потім ще й намалювала,
Прикрасивши його поля.
Листок ожив чорнильним блиском,
Манить до себе читача,
Зове і стрункість букв врочиста,
І рівність кожного рядка.
Красиве вийшло написання,
І вигляд зовнішній, і зміст.
Папір знайшов своє призвання
Для когось користі приніс.
…Переді мною чистий лист,
Я знов пишу, хтозна як вийде.
Цей аркуш не простий якийсь,
За ним життя стоїть як видно.
Це видно з першого рядка,
Де хтось старанно написав вже:
«Це чистий лист твого життя,
Де все вагоме й непоправне.»
Та не боюсь я як уперше,
Ось парадокс у чому, люди.
Можливо буде значно гірше,
Собі пишу, для мене буде.
Слова найкращі розбігались,
Для себе вже не малювала,
Чомусь для себе не старалась,
Написаному блиску не надала.
Що буде з цього, ще не знаю,
Щодня дописую рядки.
А перший лист, я так гадаю,
Досяг вже певної мети.
Взірцем тепер він служить людям,
Рівняється на нього хтось.
Можливо, інші мене судять,
Моє життя ще з нього почалось.
Листопад 2007 року, Харків
