Я бачу у тобі промені сонця й мерехтіння зірок...
Інші бачать лише калюжу...
Ти дуже дивний, з особливим ходом думок,
Але я тобі цього не скажу...
Іноді, частіше всього, саркастичний і волелюбний,
Дивишся на людей зверхньо,
Але подеколи спокійний і неприступний,
Відстоюєш свою думку вперто!
Мені б повчитися у тебе життю,
Чи намалювати твій портрет,
Я зроблю це таємно, ретельно приховавши брехню...
І нічого нікому не сказавши, організую святий похід...
Завойовувати Тебе!
Моя інтуїція вкаже шлях до твоєї фортеці,
А я стану крадійкою, укравши твоє серце...
Тоді ми станемо схожі, будемо двома калюжами на спеці,
Що завжди знаходяться в сонячній небезпеці...
Але то буде здаватися лише чужим,
Рідні думатимуть інакше.
Ми будемо складати неримовані вірші, про вірність усім...
А окрім тебе у мене і мене у тебе нікого немає,
Тому з цим буде набагато легше...
Ти для мене завжди будеш німим сонцем,
Ти для мене завжди будеш святим.
