Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Геник: Загойдую тебе, лиха годино… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ліоліна, 12.08.2012 - 15:24
Вплітаю колискову молитовнуВ косу своїх сандалових надій, Заберу, Лесю, можливо, і собі вдасться вплести Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую...Мо, разом швидше вколишемо її? Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хай спить... А ми їй пригорщами - колискових тихенько... Дякую, Інно... Вразлива, 11.08.2012 - 18:29
Коли, Дай Боже,весело на серці,то в голову закрадується думка,-А чи надовго затримається?Як довше би при собі задержать?-Ту радість.На зміну вже крадеться ніч і смуток загляда з-за пліч,та тільки б не затримався на довго...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вже нічого й додати до Вашого красномовного коментаря... Дякую Вам красненько! Хай обминає Вашу домівку усіляке лихо!!! Валя Савелюк, 11.08.2012 - 08:18
не сваріть Долю, Лесю... хоча.. в українській нашій традиції -- неслухняну чи ліниву долю могли навіть побити, відшмагати... -- частенько допомагало... я думаю, Доля любить Вас і... вчить чомУсь, як і кожного з нас... часом боляче вчить... мене от завжди без церемоній бере за загривок і "фейсом" об асфальт... і то не раз, а перепитуючи -- ну, як, затямила?... а тоді через якийсь час ми з нею (Долечкою любою моєю)повторюємо пройдене -- якщо я за своє -- то й вона за своє... але я її люблю -- вона у мене з почуттям гумору -- пожартувати любить, а я -- посміятися... інколи в неї, правда, жатри виходять досить трагікомічні, але дуже оригінальні..то головне -- щоб доля любила... вона потім і по голівці погладить, і медяничком втішить... Вигойдую тебе, лиха́ годино, Щоб спала добре - як у тиху ніч, Щоб не торкала подиху полинно, Не лізла темним розпачем до віч... -- Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, Валю, бува по-всякому...Бува, кулаком межи очі, та бува й медочком майовим на уста та доля...Інколи квилиш над прірвою з питаннями "Чому?" та "Навіщо?", а інколи зі сльозами щирими дякуєш їй, Доленьці рідній, за руку материнську... Дякую Вам щиренько за сердешний коментар... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, яке глибоко-філософічне побажання! Дякую... Наталя Данилюк, 10.08.2012 - 23:58
До кожної домівки рано чи пізно стукає лиха година...І так хочеться захистити свою вразливу душу від чорного крила відчаю...Чуттєва лірика,сповнена тривоги і надії. Вплітаю колискову молитовну В косу своїх сандалових надій...- Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та ніколи не знаєш, коли постукає та година в Твоє вікно... Дай Бог, щоб неголосно! А мо й мине?Дякую, люба Наталю... Хай у Твоїх вікнах завше щасливо усміхається сонечко! Юля Фінковська, 10.08.2012 - 20:48
справжня тобі елегія... журлива і роздумна...майстриня Ти, Лесенько) Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада це чути від юної Майстрині!Дякую Тобі, Сонечко... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хай іде, хай іде...Дякую, дорога п.Валю... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, як же без неї в такому товаристві (з лихою годиною)?... Дякю! |
|
|