Чи може все людина знати?....
Тому у скромності мовчить.
Свої знання до інших приміряє
І правдою належно дорожить.
Довкола світ складний, багатогранний,
Нелегко вивідати суть.
Багато домислів доводиться долати,
Щоб на кінець відкрити вірну путь.
У пошуках блукаємо віками,
Нові ідеї жити не дають.
Здається, людство це вже проходило….
Для втіхи це спіральністю назвуть.
Як вибрані від Бога відреклися,
Аж сорок літ по кругу був похід.
Роптали, знемагали, бунтували…
Допоки прах у землю ліг.
Приємна їм була дорога
У гордощах і в суєті.
Шукали збоченого свого,
Погрузли в забобонів марноті.
Хапались за байки безглузді.
Все їм до смаку, тільки без Творця!
У ранги дурисвітів назначали,
Насмішників зіпсутих до кінця.
Система, де панує ідол,
Тупа умовність – влада без ума:
Сьогодні він керує світом,
А завтра – крах, його нема…
Бо завтра знов нові ідеї,
Нові надії і царі……
Та і вони прекрасно знають,
Що їх фортуна до пори.
Їх мудрість полягає в тому,
Що тішить їх страшна брехня:
«Сьогодні пиймо, розважаймось,
Бо завтра точно помремо!»
Ефесян 4:17-19 «І тому кажу це й закликаю вас перед Господом: не поводьтеся більше так, як поводяться відповідно до свого марного способу мислення люди з інших народів; їхній розум огорнула темрява, і через своє незнання та черствість сердець вони відчужені від життя, джерелом якого є Бог. Втративши будь-яке почуття сорому, вони віддалися розгнузданості, щоб ненаситно чинити всіляку нечистоту.»
