Ця холодна доба пише кров'ю у Вічності драми,
І зітхання опалого листя звучить в унісон
З кожним серцем схололим, яке без любові, мов камінь,
Із крильми наших мрій, пошматованих від заборон.
Ця холодна доба пропускає крізь хворі легені
І ранковий туман, і прогірклі печалі зневір,
Видивляється в нас, мов просвічує душі рентгеном,
І штовхає щораз до нових перевалів та прірв.
Ця холодна доба пише листям безмірні романи
Про омани, долання, про зранені душі людські,
Тільки десь у міжряддях жевріють поснулі бажання,
Сподівання на краще, окутані в морок віків.
Ця холодна доба викарбовує суть вищих істин
На скрижалях душі, де існує вже напис - "любов".
Задувають вітри в наші долі незриме щось, віще,
Щоб наблизились ми хоч на крок під Господній покров.
Догорає вже осінь, виплакує небо дощами
За теплом, що мина, за усім, що колись промине...
Лиш Душа, спрагла світла, усі кривди світу прощає,
Йде на сяйво зорі ново-дня, що ось-ось обійме!
Відчувати цей світ - непроста доля, вміти висловити те - талант...
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Найважче мистецтво (окрім мистецтва бути Людиною) - це бути справжнім і не боятись свою справжність демонструвати перед світом... Дякую, пане Валентине!
Гарнезно!
Віра, надія й любов - залишились нам
і чекання, "а що буде завтра?"
Епоха нова на порозі. Відкриється Світ
Наш для нас вже нових - оновлений Світ...
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дійсно холодна доба панує на Землі...Та попри все:
Лиш Душа, спрагла світла, усі кривди світу прощає,
Йде на сяйво зорі ново-дня, що ось-ось обійме!-і стає якось тепліше і надійніше під покровом цих слів... Значить,ще не все втрачено.
Значить,ще не все втрачено. 
