Повитрушую з себе
Всі трави, дерева, квітки…
Що ще лишилось у кишенях
З того часу, коли зелені
Свіжі травичини
Впліталися в рукава,
Босоніжки, комірці?..
Нехай зів’януть,
Відцвітуть
Замріяні бузки,
Полишать вітру свої душі бадилини…
Я випнусь у прогалину між хмар,
Зірву бодай один бурштиновий листочок сонця.
На зиму вистачить,
А там…
Відродяться із попелу і пилу
Малі веселі пружні пелюстки,
Тріпочучи всім тілом
Чекатимуть на гру…
Повитрушую з себе всі стебла,
Всі зерня,
Хай сплять.
Вколисую мрію
До наступного разу весни.
16.11.2012р.
музика з інтернету.Song from A Secret Garden.скрипка Страдивари.
Повитрушую з себе
Всі трави, дерева, квітки… - і зачарували одразу... скільки прекрасного можна повитрясати з себе... прекрасно! це Ви про гарні спогади, Віточко... я так одразу побачила... відчула...
класно так...
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ясно бачення... от що то за дар Ваш, ще один дар.
Таке враження ніби від вашої голови до моєї пролягають дротики-зв"якові: контакт - э, контакт!
з цими спогадами така тепла атмосфера, хоча за вікном..бррр...
ДЯКУЮ!