Зелений чай на скляному столі,
Чорнило й чистий аркуш паперу ,
вона любила писати йому вірші,
вона любила спокійну атмосферу!
Писала для свого ідеалу щодня,
Про любов,про свої переживання,
Як чекала вірно його все життя,!
Розповідала про свої бажання!
Вставала вранці з думкою про нього,
й писала,писала з нестерпною жагою,
вона звикла до всіх,і до всього.
Новий вірш з новою метою!
Скільки ж правди скуштувала,
Скільки горя випила до дна,
Та все ж надію не втрачала,
й далі писала для нього вона!
Зізнавалась в коханні п*янкими словами,
порівнювала з небом та землею,
а на ніч засинала мрійливими снами,
надіялась на образ і нову панацею!
