Як би не хотілося та твір-роман повинен бути правдою. Ні не правдою з життя, а з уявлення про це життя. Йому потрібно цілком віддатися, збожеволіти ним. І жити до його кінця, щоб це божевілля вмирало разом з ним. Потрібно пройнятися твором до надмірної віддачі душі, розуму й серця. Зрозуміти що вище перелічене в момент писання ні грама тобі не належить. Тебе не існує, бо є щось важливіше за тебе. Ти носій твору. Тепер в тобі живуть герої всього роману і вся його природа теж живе в тобі.
Якщо спроможний писати, віддатися тому письму, збожеволіти ним, тоді на тебе чекає великий тріумф.
Підтримую. 
