назва - гра цифр...
***
І вкотре кроки у шлях цей знаний
Навпроти течії з вагань ріки.
Одвічні скиби, пагорби й поляни,
Розорані печаллю кулаки.
Звернути з манівців край річки Долі,
Відкрити б мапу, поле перейти.
А тут – є рік за чверть у вшир поволі,
Крізь сон у час зимової сльоти.
Є інший шлях? Ним йти бадьоро, легко?
Ось в протилежних берегах води.
Мостяться в гнізда ластівка й лелека.
Та греблю-міст ваганням не пройти.
13.02. 11.34. автобус: Чортків - Тернопіль
На здибанку до Ночі
Угледівши таку годину,
Вже рушив поїзд серед снігу, шпал.
На здибанку до Ночі лине,
Сама ж бо не здолає перевал.
Поважно панна Ніч крокує,
Згубився день поміж гілок дубів.
Вляглись маленькі діти туї,
А Хтось шатро у небі темне звів.
Його ж тримають зорі міцно
І крематорій сну людських осель.
Хтось вирушить у мріях в Ніццу,
До когось прийде опівнічний Лель.
13.02. 20.00.
***
Повільно поїзд суне, шкандибає,
Старий, він ще з часів есересер.
Чи хто про нього у міністрах дбає?
Якось то буде. Їде – ще не вмер.
13.02. 20.20. поїзд: Тернопіль - Чортків.
Їде - ще не вмер те саме можна сказати і про автобусні міжміські сполучення хто вже там про кого дбає - не відомо, мабуть, лише відповідальні за цей транспорт дбають самі про себе.
Ярослав Дорожний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ага, така то динаміка розвитку транспорту повсюди...
хто вже там про кого дбає - не відомо, мабуть, лише відповідальні за цей транспорт дбають самі про себе.
