Я так давно не бачила тебе,
Вже, мабуть, кроки твої не впізнаю.
Всміхається лиш небо голубе,
Сховалось сонце десь за небокраєм.
Зненацька налітає тихо сніг,
Вкриває землю покривалом іній,
А я самотньо вийшла на поріг,
Вдивляюся у сутінки вечірні.
Підсніжник білий тулю до лиця,
Я вчора на базарі їх купила,
Немов шукаю в квітці співчуття,
Я від самотності вже так втомилась.
Учора були квіти – цілий сніп,
Дівча-підросток жваво торгувало,
А нині випав білий, білий сніг –
Така буває в лютому забава.
То де тут була правда, а де сміх?
Бо істини таки ніхто не знає.
Учора було щастя повний міх,
А нині сніг сліди твої змітає.
