Так хочеться когось навчити, подарувать комусь знання,
Щоб вміли люди говорити мов птиці в час, коли весна,
Щоб в сяйві чистого проміння пісні лились немов струна,
Та й у коханні нашім ніжнім слова плелись би як лоза.
Так хочеться знайти підтримки, відкритись серцем без жалю,
Щоб хтось таки мені сказав би, як вірно те що я кажу.
Щоб і мені також навчитись, хто може вчити я молю,
Таке потрібне ваше вчення про світ в якому я живу.
Так хочеться пірнути в вирій, своїх приємних почуттів,
Щоб ті думки словами вміло нанести з часом на папір.
Щоб у гармонії з думками лились слова немов вода,
Та симетричними рядками лягали з чистого листа.
Та що поробиш, коли серце невміло плутає слова,
Що думки наче те намисто, коли розірвана струна,
Що в непоборному бажанні знайти слова для почуттів,
Так вийде завжди безталанно нанести твір свій на папір.
ПИШІТЬ, ДАРУЙТЕ РАДІСТЬ СПІЛКУВАННЯ, ЯКЩО Є ЧОМУ НАВЧИТИ - ВЧІТЬ А ОТ ВІДКРИВАТИ СЕРЦЕ Я Б НА ВАШОМУ МІСЦІ НЕ ПОСПІШАЛА, АЛЕ ЦЕ ВАША ОСОБИСТА СПРАВА...
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А ОТ ВІДКРИВАТИ СЕРЦЕ Я Б НА ВАШОМУ МІСЦІ НЕ ПОСПІШАЛА, АЛЕ ЦЕ ВАША ОСОБИСТА СПРАВА...
