ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Хижаки" АВТОР: Ірина Кохан
**********************************************
Вовки завили в далечі,
Немов голодні бусурмани.
Крові людської їм завжди
Напитись хочеться без тями.
Та, що вовки, то їх наділ.
Так їм дано бажати крові.
Тай найстрашніше, що із них
Людина приклад взяти хоче.
В людській подобі лютий звір.
В сльозах людських нема потреби.
В душі не змилується він,
Хоч хто благав його із неба.
І очі в нього мов людські,
Та тільки погляд в них жорстокий.
В голодних пошуках завжди,
І слабших скуштувати хоче.
Впізнати цю тварюку складно,
Страшніше вовка він в стократ.
Бо в шкірі милого ягняти,
Іде у свій кровавий марш.
Він вибрав шлях собі безхмарний,
Бо м'ясо має він завжди.
І завжди буде тому горе,
Хто стане в нього на путі.
Бо він є кат у нашій зграї,
Йому дане земне життя.
Над нами він тут управляє,
Йому вся влада і казна.
Та ти не бійся друг мій щирий
Попасти в пащу тих вовків,
Бо можуть тіло вони гризти,
Душі не можна їсти їм.
Їх доля бути в пеклі грішнім,
Нема спасіння для таких,
А ти, мій друже, не журися,
Ступай собі у вічність літ.
