Ти в свої 16 красива,
Фарбуєш вже губи й очі.
Та усмішка твоя брехлива,
Ти любиш гуляти до ночі.
Тобі уже 20,ти й досі
За вітром ідеш,мов приблуда.
А ноги твої давно босі,
Та думаєш ти,що це круто.
Тобі наплювати на всіх,
Ти любиш встромляти у спину ножа.
Твоя душа-брудний сніг,
А тіло своє оскверняєш сама.
Тобі уже 40.Живеш.
Влаштовує все тебе так.
Буває,вночі не заснеш,
А поруч лиш стіни й хороший коньяк.
Час й далі летить,мов той вітер,
Тепер тобі стало ясно:
Зів'яли вже всі твої квіти
І світло давно погасло.
Де стежка тепер твоя рідна?
Потонула в болоті й брехні.
Кому ти тепер потрібна
Без крил,без вогню,без душі?
Miss Devil відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую
Частково.Моя так звана "муза",яка надихнула мене на написання цього вірша,ще продовжує свій шлях.Тому невідомо,який кінець буде в неї.В принципі,такі випадки-не рідкість.