Нічого, зовсім нічого. Пусто…
І я розлітаюсь від теорем
Від зайвих думок потребую в відпустку,
Та ти не відпустиш ніколи мене.
Ти хто? І відколи живу лиш тобою,
Відколи я бачу заболені сни,
Відколи вдихаю повітря й живою
Відколи живою я стала, скажи??
Я дихаю й знаю що болем згасаю
Відвідала мало ,нажаль, ще біди
І так, я навмисне тобою вбиваю
Засолюю сльози, щоб далі іти.
А ти нагостри цю дорогу словами
Давай у слід «Сте*рво» мені прокричи
Для того щоб гидко несло за тобою
Моїми думками пропахлі сліди.
