А ми – сини червоного століття,
Отроки літ на зламі двох епох,
І нам залишилось до повноліття
Один легкий простий сталевий крок.
За мить – і ми не ті вже абсолютно,
Що були вчора, в прикритті перук
Хотіли всьому світу ледве чутно
Зірвати ярма кругових порук.
Засліплені амбіціями йде́мо,
Не бачачи ні шляху, ні мети,
І за собою гордо клич несе́мо:
«Не дати їм зі світу нас змести!»
А у серця вже впилась ворожнеча,
І запалила сумніву вогні,
Так щоб розбити надто недоречно
В момент як будемо на висоті.
Занадто болісна для нас реальність
Занадто гострі у життя шипи,
Для нас спадковою є ідеальність,
Ми це не вб’ємо. Надто ми сліпі…
))) 
