вітаю тебе
ми пережили цей нестерпний мороз
що таївся у наших кишенях
із просирілим насінням і смолистими цигарками
зрозумій одну просту річ
у нас поцілунки ніжні
немов зимою вилиці і вулиці засніжені
це мабуть найкраще що було колись у нас
але уже весна тому зараз не будемо про це
тепло проростає на шкірі намистом
я вкотре закохуюсь у твоє волосся навмисно
і ти мені сьогодні знову наснилася
як завжди було це під ранок вдосвіта
дивилась так пристрасно і палко
немов туман огортав оголене поле пізньою осінню
ми будемо кохатись словами на відстані
про те що потрібно просто мовчати
очима
навчи мене так
і буде цвісти щось у твоєму волоссі
де бджоли збиратимуть мед а діти суниці
ти вагітна моїми віршами
ця тиша вмирає цнотливою
пам'ятаю ці пізні пообідні ранки
коли ти стояла проти сонячного проміння
що лягало під шкіру шрамами
а я собі думав
боже яке ж вродливе це скупчення простору
мов вишні що налилися вогнями і стиглістю
доброго ранку розуме
тобі це вкотре наснилося