|
А та - проклята війна,
Не забулася вона.
У нас – живих, давно печаль,
Бентежить розум наш та душі.
В війні загинуло, на жаль,
Синів мільйони, а не душі.
І безутішна та печаль,
Вона для кожного єдина.
Вона гірка, сумна на жаль,
Немов та «пісня лебедина».
Хоронимо і в ці рокИ,
Хоч на землі і мир, і спокій,
Війни далекої кістки,
Синів, та дочок карооких.
Одних, під тихій вітру спів,
Других, під плач церковних дзвонів.
А та печаль кричить без слів,
Бо всіх їх двадцять, брат, мільйонів.
Стоїть злиденний обеліск,
Вапном побілений під свято.
На кого ж спрямувати тиск,
Що не шануємо їх свято ?
Вони усі, немов Ісус,
Бо гідним вчинком смерть попрали.
І бородаті, і без вус,
І рядові, і генерали.
Вони загинули за нас,
За біль людський і за родину.
Отож, провідай в рік хоч раз,
Могилу братську, чи єдину.
СІКалін
ID:
423002
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 05.05.2013 22:15:09
© дата внесення змiн: 06.05.2013 10:26:28
автор: Сідий
Вкажіть причину вашої скарги
|
