Сутеніло.
Він нервово курив на ганку.
Онімілими
Пальцями стискав в кишені цигарку…
Думав
І зважував вкотре уже за останні дні…
Із дружиною
Багато років разом, та все ж одні…
Ось і сьогодні
Знову була колюча, далека, чужа,
Погляд холодний,
Наче сталеве лезо ножа…
Слова-колючки,
В очах – дОкір і втома,
Лише попутники,
Одиноко і холодно вдома.
Треба терпіти,
Бо колись давав обітницю.
Та з`явилася
В відділі нова співробітниця…
Тихе літо,
Спокійна, ласкава, усміхнена,
Оповита
Рудого волосся віхолою,
А погляд
Ніжний, лагідний, вагомий…
Світогляд
Такий близький та знайомий!
І доторки
Мимовільні кИдають в жар…
До памороків
Кожний серця удар…
Незаміжня
І так червоніє промовисто,
Коли ніжно
Заводить він з нею мову…
Але доня
Рученята – маленькі пальчики,
І долоньки –
Рожеві веселі зайчики…
І дружину
Колись кохав до безтями!
Як пружина
Нерви тепер – дротами…
Зламав
Нарешті в кишені цигарку,
З силою
Об поріг розчавив недопалок,
Пожбурив
Порожню пачку в темінь!
Похмурий
Довго-довго дивився на двері…………..
