А іноді сум мою душу огортає...
Коли тебе згадаю опівночі,
Закривши свої, чітко твої бачу очі.
А ніж кохання, серце потихеньку крає...
А ще, як защемить ...коли згадаю
Твої я плечі, я ж до них торкалась...
Ти потім обійняв мене, ми цілувались
Кохання нас зловило і тримає...))(Я усміхаюсь...)
А ще, таке м'яке твоє волосся...
У нього пальці ніжно запускала
І незнайоме та чуже в тобі шукала...
Та не знайшла....а може то лише здалося?
А ще, мурахи бігали по шкірі
Коли ти ло́скоти шукав по ме́ні,
Перетворивши їх у відчуття шалені...
А ти...а ти в кохання наше віриш?
А ще, свідомість я свою втрачала
Коли відда́лася в твої обійми,
Вони такі міцні, надійні...
В тобі народжувалась я і помирала!
А ще..А ще, я забувала зо́всім
Про сором, про жіночу гідність!
Бо я приймала в тіло твою ніжність....
І твою рідну до нестями рідність...я відчуваю... досі...
