«Клянусь тим, чим клянеться мій народ,
не гідно воїну вертатись живим,
кинувши на погибель свого короля.»
(Скела «Руйнування Дому Да Дерга»)
Ти знаєш – я згадав: у Дубліні дощить.
Так сумно, коли літо верховодить
Всі ті ж краплини. І життя, як мить
Посеред міста. Червень котить
По небу хмари, а пастух мовчить:
Той – в біле вбраний. Сивочолий,
Що від нудьги цей острів траворунний
Засіяв міфами. Колючками пісень.
Бо недарма оцей мокряк понурий
Землі друїдів провіщає день –
Отой, що справжній. Із роси й туману*
Я книгу склав в зелене вбрану.
І позабув на мить, що кожен пагорб тут
Чиясь могила. Кожен камінь чкрут,
Вістун, який пророчить неминуче.
А я собі на вересовій кручі
Ірландії-вдови із вітром розмовляв,
Ім’я безсмертне Конайре** назвав.
Примітки:
* - Насправді з роси й туману у нас в Ірландії складають пісні.
** - Конайре Мор мак Месс Буахалла. Скільки стоять зелені пагорби в Ірландії стільки будуть пам’ятати про нього…
*** - Калідаса писав колись «Хмара-вістун», але в нас в Ірландії був колись камінь-вістун. Був. А де він зник – ніхто й не знає…
Довгих Вам років життя, Шоне! Особисто для мене Ви-найвидатніша та незвичайна людина, з якою я мрію познайомитися особисто. Шкода тільки, що життя навряд чи занесе мене в Ірландію. Хоча так хочеться..
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знявши раз капелюх перед чимось створеним від краси, правди і мудрості можна не надівати її. навіть зважаючи на тумани та вітри, дощі та зими ірландські: не був і не бачив, а вже закоханий у землю вашу: і що синів собі ростила, і воїнів гартувала, і любов/ю такою серця їх впоювала.
миру їй і процвітання, волі та щастя! (і нам би того трошки). і нехай продовжаться ваші шляхи та вашого слова по землі цій, яку любите і оспівуєте, і нас тому навчаючи. уклін вам, Очі мудрості, Серце пам/яті, хранилище болю і надії: отже, воїн не кине короля свого, ховаючи власне життя!
Я ніби побувала у Вас на Батьківщині.Проймає з (роси й туману)-книга вбрана.Якщо можна-поясніть,будь ласка,Ірландія-вдова-чому?
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тому, що вся іфсторія Ірландії це суцільні війни - або ірландців між собою, або з іноземними загарбниками за свободу - війни без перестанку що тривають тисячоліттями.... Тому і вдова - занадто багато ірланців полягло за свободу...
Дякую за такий відгук і такі побажання! 
