Каплі завжди летіли донизу-
Чи дощі це, чи смерчі і грози.
І востаннє в планеті пустельній,
На жаркому, як свічка, морозі
Покотилися дівчини сльози,
Щоб писати скінчилось чорнило.
Пальці рук дивно стерлись до крові-
Все дарма бо без руху вітрило,
Як в останню безвітряну кризу.
І, вже вкотре зігравши репризу,
Каплі знов полетіли донизу.
А що Ви хочете цим віршем донести до читача, шановний Митець? Дозвольте все таки поцікавитися.
fire_maroder відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
розповідаю)
каплі завжди летіли донизу.- це твердження уособлює незламне і незмінне явище, яке неможливо скасувати/знищити/підкоригувати. Існують такі речі, які не зміниш, навіть написавши кілометри вибачень/листів/віршів, навіть стерши пальці до крові. І, незважаючи на всі старання, "каплі знов полетіли донизу". Тобто, все марно. Вибачення/розкаяння нікому не потрібні. Приблизно так)
