У пронизану літньою прохолодою кімнату просочилась підла подруга Самотність…
Ненавиджу коли ось так без попередження приходять ті ,кого не чекаю .А Вона завжди так робить і скільки не проганяй ,а все одно знову повертається ,ніби без неї життя просто не існуватиме..
Сьогодні сказала Їй сидіти у кутку і не рипатись , не лізти на плечі ,у ліжко ,не ходити зі мною в душ , не варити на кухні каву ,не палити мої цигарки і не докучати своїми розмовами. Та Цій здається «до лампочки» що я там прошу ,Вона робить своє…
Спочатку п’є мою каву ,їсть запашні тістечка ,перечитує пошту ,йде в душ(і в душу також) ,нахабно одягає нічну сорочку і влягається у ліжко….Думаю "хоч би мовчала"….
Так ні ,ця пані починає надокучати своїми розмовами про життя ,про мої вчинки та ще й вичитувати мене за всілякі дурниці… «Мовчала б» - говорю я -«це ж ти постійно бігаєш від одного до іншого ,неначе зозуля ,яка не знає в чиє ж це гніздо свою дитинку підкинути , оце ниєш і ниєш постійно ,не люблять тебе .Інколи ти справді потрібна ,але ж це неначе річ тимчасового користування і не знайдеться людини ,котра захотіла б з тобою все життя прожити…І оце до мене зачастила навідуватись чомусь.Я тебе НЕ ЗВАЛА,НЕ ЗВАЛА ,ЧУЄШ – вже ніби кричу я…
А Цій хоч би що – дивиться на мене своїми пустими очицями ,ще й жує печево в моєму ліжку і мовчить декілька хвилин ,потім нарешті промовляє «Дурепа ,я не просто так приходжу ,я точно знаю час і кому потрібна ,бігуни знають де потрібно трішки збавити темп ,а я знаю в які моменти життя маю переступити поріг (хоча в твоєму випадку вікно) .І не потрібно тут на мене злитись ,інколи я стаю тим одним ,що ти маєш…А з часом після мене приходить щастя ,тільки ,якщо ти гарно прибереш усе ,бо воно моїх слідів не дуже любить….Не зможеш сама прибрати ,то зви Віру ,та безвідмовна дівчина…»
Мовчу .Мовчу і дивлюсь в стелю….Вона також мовчить…Щось починає співати схоже на колискову ,тужливу таку та заспокійливу …обіймає міцно ,кидаю погляд у куток ,де вона залишає речі ,речей нема – значить не надовго ….також обіймаю Її…
Так і засинаємо вранці під співи птахів…
ID:
443565
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.08.2013 00:10:49
© дата внесення змiн: 16.08.2013 00:10:49
автор: Примха щастя
Вкажіть причину вашої скарги
|
