тяжіння немає. пташки літають над нами. а нам не дано. ми позачинялися у сірих будівлях і чекаємо. ми глухонімі сприймаємо інформацію, яку, наче з доменних печей розпечене залізо, нам вливають в душі. до чого ж тут небо. а там одинак сидить на даху геть окрилений своєю здатністю бачити зверху. він ось ось випаде з своєї осі. та, здається, не вниз. він падає вгору?
