***
Осінній день, мов день прощання.
Крізь сльози сміх – пройшло кохання.
Буде весна і знов стрічання,
Почується нове признання.
Осінній день. Прощай кохання!
Не визнане чиєсь признання.
Крізь сльози сміх, душі зітхання.
Даремні були сподіваня.
Осінній день. На сміх кохання.
Навіщо нам таке стрічання?
Даремне вибачення і зітхання
Без сліз відбулося прощання.
***
Причарувала осінню калина.
Цвіла весною молода дівчина.
Наллялись літом соком ягідочки –
Тепер вже молодиця в вишитій сорочці.
Весною квітла – дівувала,
На парубків тихенько поглядала.
В гайку до пізна хоровод водила,
та цілуватись мати не веліла.
Тепер розкинула червоні грона.
Дивлюсь на них: ах, безсоромна!
Красу свою даруєш дарма.
Хто йде – скубне. Гірка. Та ж гарна!
***
Многолика осінь, многолика:
То у дзвони б’є, то плаче стиха.;
То згорає в пломені огнисто,
То вбирається в калинове намисто.
Многолика осінь, многолика.
Ти чаруєш здавна чоловіка.
Хоч літа свої з тобою губить,
Серцем щиро тебе любить.
Многолика осінь, многолика.
Ти прийшла до мене, хоч й не кликав.
Відцвітуть, пройдуть літа крізь серце,
І затягнеться льодком життя озерце.
