Тебе малювали сотні чоловіків,
злизували цукор з палкого тіла,
і кожен від погляду вже німів
й до інших жінок більш не мав діла..
немов кожному ти дарувала дивний магніт,
що притягував знову і знову
кожен з них наче просто осліп
та забув дорогу до дому….
проклинали тебе сотні тисяч жінок
і кричали ,що треба спалити
та ти вміла тримати язик за замком
й зникала гордо та тихо….
