Свій стиль повинен в тебе бути,
Не запозичений, твій. неповторний.
Його нутром і серцем маєш чути,
Природи відзвук непритворний.
Невимушений, наче птаха, легкокрилий,
Виблискуючи словофарбами, мов самоцвіт.
Доглянутий, мов виногрон дозрілий,
Твоєї думки й мови первоцвіт.
Щоб слово зазвучало філігранно
Дошукуй засобів звучання красномовних.
Вкраїнській мові все це притаманно.
Вершин поезії сягнеш чудовних.
Кохайся в слові і кохайся в мові,
Це невід’ємний для поезії аспект.
І перші ластівки твої прозові
Чарівний матимуть ефект.
Тож за девіз візьми – постійно працювати,
І над собою і над словом зокрема.
Не позволяй собі й хвилини змарнувати,
Згайнованому часу вороття нема.
Сучасний світ – світ еволюції нестримний,
Тут на рахунку кожна хвиля часу.
Повчанням вірш цей правомірний,
Тож довіряй Божественному Гласу.
Так, багато хто вважає, що творчість поета - Глас Божій... Можливо. У мене був період, коли вірші мені Начитувалися, треба було тільки записувати, але далі з'ясувалося, що вони йшли з лукавінкою - їх треба було допрацьовувати і часто-густо це примушувало багато працювати. Тепер ніхто не диктує, а вірші мов самі виливаються, хоча і не без певних свідомих зусиль.
Едельвейс137 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам за такі щедрі коментарі.з тим, що ви сказали вище - згідна повністю. все це і я спостерігаю у себе, та залишається місце і для своїх особистих поглядів у деяких питаннях.
Так, багато хто вважає, що творчість поета - Глас Божій... Можливо. У мене був період, коли вірші мені Начитувалися, треба було тільки записувати, але далі з'ясувалося, що вони йшли з лукавінкою - їх треба було допрацьовувати і часто-густо це примушувало багато працювати. Тепер ніхто не диктує, а вірші мов самі виливаються, хоча і не без певних свідомих зусиль. 
