Немов крізь серце пролягла границя,
Яка з минулим роз’єднала нас.
І не дарма мені вночі не спиться,
Коли згадаю в тузі про той час.
Тепер туди не втрапиш без мороки,
Де будував колись я елеватор.
А вкоїв це нам, в дев’яності роки,
Один, з п’ятном на лобі, реформатор.
Не знав і сам, що для країни вдіяв,
Але союз слов’янський розвалив.
Гіркої долі всім нам заподіяв,
Хоч і надію в душах запалив.
Ми знали,що міцні лише в союзі,
Для нас були, тоді часи не ті.
Та після дій тих, мов калина в лузі
Залишились одні, на самоті.
А десь на Півночі, чи на далекім Сході,
В цей нелегкий, та не стабільний час
Мене згадають друзі, при нагоді,
Хоч і лежить границя проміж нас.
картинка - интернет
